Уклонімося низько до землі тим, хто буде жити вічно...

Сьогодні, 20 лютого, в нашому класі відбувся Урок Пам'яті. Ми згадали героїв Небесної сотні, які загинули під час Революції гідності зимою 2014 року. Найактивнішим учасником уроку був Борохович Владік.

Трагіч­ні події, які відбулися на Майдані у серці України — Києві — сколихнули людей усієї земної кулі. Українці об'єдналися, щоб боротися за краще життя своїх дітей, друзів, батьків. 80 днів і но­чей... Тривожних, заплаканих і вимолених... Три мі­сяці, залишивши свої родини, тисячі людей стояли на вулицях, день і ніч, у морози заради одного — щоб домогтися свого, щоб їхній біль хтось почув. В один день тисячі простих українців стали солдатами сво­го народу. Звичайні мирні люди. Інтелігентні, жар­тівливі, люблячі. Студенти, учні, інженери, водії, вчителі, колишні військові, безробітні. «Ми прийшли сюди перемогти або померти», — заприсяглися вони на барикаді. І перемога при­йшла. Велика перемога маленьких людей. Людей із гарячими серцями і мужніми серцями. Це пе­ремога кожної людини, яка стояла на майданах, передавала гроші у церквах, їжу чи одяг, плакала чи молилася. За цю перемогу заплачено велику ціну — щонайменше сто життів. Вони загинули за честь, за волю, за право бути народом — джере­лом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей.

Я очі закриваю й бачу постріл,

Той постріл, що забрав чиїсь життя.

Життя із тої Небесної Сотні,

Яка ніколи не піде у майбуття!

Їх завжди будуть пам’ятати,

Про них ніколи ти не забувай!

Вони в серцях у нас завжди,

Про це завжди ти пам’ятай!

Більше фото можна переглянути тут