Чи знаєш ти, світе,
Як сиво ридає полин,
Як тяжко, як тужно
Моєму народу болить!
Як сиво ридає полин,
Як тяжко, як тужно
Моєму народу болить!
26
квітня! В пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму,
і забути це й викреслити із нашої пам’яті – неможливо. Чорнобиль. Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло
років, все одно це слово полум'янітиме чорним вогнищем скорботи. Чорнобильська
аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною. Наша
пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатися до
трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому
живому і неживому. Біля стели Ліквідаторам наслідків аварії
ЧАС учні нашого класу згадали про ці події.
26 квітня — День пам'яті, День скорботи і роздумів. Бо нам таки є над чим замислитись. Живемо на технологічному вулкані. Чи не повториться трагедія в іншому місці? Чи стали ми більше шанувати рідну землю? Ми, нинішнє покоління, повинні робити все можливе, щоб зберегти своє життя і життя майбутніх поколінь: дбати про чистоту землі, насаджувати дерева, прикрашувати землю квітами, травами, не забруднювати ріки, ставки та джерела.