Весна - це час, коли вся природа радіє сонцю та теплу! Запрошуємо всіх помилуватися весняною природою.
Тендітні проліски блакитні,
Такі ви милі і тендітні,
Немов дзвіночки весняні,
Гойдаєтесь серед снігів.
Ще холод
ходить сонним гаєм
І сніг вас часом укриває,
Та ви всміхаєтесь. Чудні.
Радієте своїй весні.
І я радію
разом з вами.
Зривать для вази вас не стану,
Хай колір ваш зігріє душу,
Оберігати вас я мушу.
Визирнув підсніжник під вікном у мене:
Голівонька біла, листячко зелене.
Холодно повсюди, ще сніги біліють...
Квіточки тендітні ніжно серце гріють.
Визирнуло сонце, квіточки всміхнулись
І до неба вгору зразу потягнулись.
А сніги знітились, збігли ручаями —
Це весна чарівна вже зустрілась з нами.
Звеселіло серце, засвітились душі,
Засміялось сонце і немає стужі.
На тепло й на світло вже день повертає
А весна так любо всіх нас пригортає.
Я
– пролісок синенький
І перший навесні.
Сказати вам раденький:
«Кінець! Кінець зимі!».
З-під снігу свій листочок
До сонця простягну.
Що ніжний мій дзвіночок
Вітатиме весну
Квітки весни ці веселкові;
Барвисті - як сама весна.
В стеблинки з
сонця і любові
Всю землю, всюди
одягла.
У синіх
китицях, бузкових,
Широких рястових
морях.
Зібралось небо мов
додолу
Гуляти лісом по
стежках.
І білий
ряст, немов нитками
Плете вінки поміж
дерев.
Радіє. Що весна
настала -
Цвіте чарівно в
ній тепер.
І скрізь,
навколо, лоно рясту;
Лиш нові, ніжні
кольори.
Вкрашають ліс
просторо, рясно
Тендітні стебла
догори.
Безмір’я
квітів кольорових,
Весняне сонце, шум
квіток.
Мов ніжне серце у
любові -
Не
рви, дитино, квіточку, не треба.
Вона радіє сонечку й весні,
А їй радіє синьооке небо
Й хмарки біляві, ніжні і ясні.
Вона прийшла, щоб радість передати,
Щоб прикрашати поле і ліси.
Красою любих діток забавляти,
Збирати ніжні крапельки роси.
А потім ними пташку напоїти,
Щоб та співала радісних пісень.
То ж хай цвітуть на білім світі квіти
І радують усіх нас кожен день.
Не рви, дитино, квіточку, не треба...
Немає коментарів:
Дописати коментар