Хвилююча екскурсія

У мальовничому куточку під старою березою, де закінчуються Панасівські поля, стоїть невеликий пам'ятний знак, напис на якому промовляє "На цьому місці 12 вересня 1943 року в бою було смертельно поранено командира 51-го стрілецького полку полковника Салміна Олександра Івановича"

На передодні свята Дня Перемоги учні нашого класу побували тут разом з керівником шкільного лісництва Куленком І.А. та класним керівником Іщенко Н.В. Ігор Анатолійович розповів цікаву і сумну історію. 

У вересні 1943 року звільнення від фашизму прийшлоі на нашу рідну Полтавщину. 93-я стрілецька дивізія очистивши від ворога Зіньківський район перенесла бойові дії на Миргородщину. Проте, вкрай нелегко давався цей переможний поступ. На підступах до с. Олифирівки наступ 266-ого полку Ухбатова В. І. був зупинений шаленою атакою танків та піхоти противника.

У цей же час 51-й полк під командуванням полковника Салміна О. І. просувався у напрямку села Панасівки. Для того, щоб краще організувати бій за село, він переніс свій спорстережний пункт на узлісся, у місце знаходження третього батальйону. І тут трапилось непередбачуванне. Підрозділ автоматиників противника при підтримці танків зумів прорвати бойові порядки батальйону і атакував спостережний пункт. Стійко і героїчно захищалися бійці Червоної Армії, проте сили були нерівними. Офіцери, розвідники, зв'язківці під командуванням Салміна О. І. стояли до останнього. Вірно оцінивши ситуацію, молодий лейтенант із єдиної бойової гармати підбив головний танк противника, решта ж відступили. Радист встиг передати повідомлення про цей нерівний бій до штабу, звідки на підмогу у розгром ворожих сил була спрямована артилерія.

Ціною великих людських жертв наші війська отримали чергову перемогу над фашистами. У цім нерівнім бою полк зазнав тяжких людських втрат, чимало бійців отримало поранення.Серед них був і полковник Салмін О. І. та його заступники. Всім пораненим була надана медична допомога, а згодом були евакуйовані до медсанбату у м. Зіньків. Проте врятувати життя командиру полку так і не вдалося. У перший день боїв за визволення Миргородщини полк втратив свого талановитого і вмілого командира. Проте 51-й полк ще довго називали полком Салміна. Похований він у місті Зінькові, вдячні жителі назвали одну з вулиць міста його ім'ям.

Ми поклали квіти до пам'ятного знаку та посадили дві ялини. 

У наших серцях назавжди залишиться Пам’ять, світла пам’ять про незабутніх героїв.

До обеліска я в задумі стану,
До сивини своєї на путі.
Скажу «спасибі» тихо ветерану, 
Що вдруге народив мене в житті.
На картах не знайти мої дороги – 
Мій бойовий, мій босоногий шлях.
За вбитим батьком йшов до перемоги 
Траншеями по спалених полях.
Сльоза зорі стоїть над обеліском,
Сховавши клопоти людські і сни.
Сьогодні треба поклонитися всім низько, 
Усім хто не прийшов з війни!

Більше фото можна переглянути тут